Історія та факти

Веледа, започаткована в 1921 році, має змогу звернутися до своєї довгої та успішної історії. Втім, її частину затьмарила диктатура націонал-соціалістичної (нацистської) партії Німеччини у Другій світовій війні. Подібно іншим компаніям, ми інтенсивно досліджували ситуацію Веледа, а також дії керівництва компанії впродовж цього періоду.

Через антропософську орієнтованість компанії, Веледа неодноразово була на межі припинення виробництва під час нацистської диктатури, зокрема після заборони Антропософського товариства в Німеччині 1 листопада 1935 року. Веледі, швейцарській компанії, вдалося відновити виробництво тільки в Німеччині, адже Швейцарія зайняла нейтральну позицію стосовно нацистської імперії.

У своїй книзі “Веледа з 1921 по 1945” (1) історик Уве Вернер описує заснування  компанії та її соціальне, екологічне та економічне бачення. Також автор змальовує період з 1933 по 1945 рік, відзначаючи час «виживання в нелюдському середовищі». І, хоча компанія не залучалася до активного опору, можна було говорити про пасивний опір, пояснює історик. Згідно його дослідженням, Веледа не брала участі в антилюдській політиці нацистської диктатури.

У 1943 році Веледа здійснила одноразову постачу 20 кілограмів крему для захисту від морозів німецьким збройним силам (1). Відправлення було надіслано на приватну адресу Зигмунда Рашера в Мюнхені. У ті часи він служив штатним лікарем у повітряних силах Німеччини та проводив таємні експерименти над ув'язненими в концтаборі Дахау для СС, елітної охорони нацистської партії.

Веледа не була поінформована про мету використання крему. У концтаборі Дахау Рашер займався експериментами з переохолодження на в’язнях, використовуючи крем для захисту від морозів. У зв'язку з високим рівнем секретності, компанії було невідомо про використання продукту. Лише наприкінці 1990-х років ця інформація опинилася у відкритому доступі й дійшла до Веледа. Компанія глибоко шкодувала про це і попрохала письмового вибачення в некомерційної організації “Діти Голокосту” (німецькою: Aktion Kinder des Holocaust – AKdН).

Крім того, Веледа зробила доступними архіви компанії для наукового аналізу, проведеного кафедрою історії в Базельському університеті. Після ґрунтових досліджень історики (2) дійшли висновку, що Веледа не мала інформації про експерименти з кремом для захисту від морозів.

Франц Ліпперт (3) був садівником, який заснував лікарський сад Веледа в Швабіш Гмюнді та керував ним. Восени 1940 року він відмовився від роботи після 16 років взаємодії з компанією в цій ролі. Починаючи з вересня 1941 року, він очолював експериментальну роботу з біодинамічного вирощування в Німецькому науково-дослідницькому інституті (DVA) в Дахау. DVA або «трав'яний сад», як його називали, вважався частиною концентраційного табору, але розташовувався поза межами табірних приміщень. Відомо, що Ліпперт намагався полегшити становище полонених.

Про це говорять свідчення (4) колишніх ув'язнених після закінчення війни. Ліпперт залишався на цій посаді до березня 1945 року, працюючи винятково над біодинамічним вирощуванням рослин. Згідно з дослідженнями історика Уве Вернера, «Ліпперт також повинен вважатися свідком років сліпоти до режиму, нелюдська природа якого дійшла до його уваги занадто пізно». (5) Після війни цивільні судові процеси проти Ліпперта, що проводилися в рамках процесу денацифікації в Німеччині, були припинені у вересні 1948 року на підставі відсутності злочину (6). Робота Ліпперта у Веледа закінчилася восени 1940 року, тож з того часу між ним та компанією не існувало жодного подальшого контакту.

The EVZ Foundation (німецькою: Stiftung Erinnerung Verantwortung, Zukunft) підтримує проєкти, що примирилися з історією, проводять кампанії за права людини та зобов'язуються допомагати жертвам нацистського режиму. Організація була започаткована в 2000 році з метою виплачувати репарації людям, які піддавалися примусовій праці при нацистському режимі. Фонд був забезпечений німецьким урядом та німецькою діловою спільнотою.

Веледа також зробила внесок в EVZ, хоча компанія не використовувала жодних вимушених працівників та займалася культурною діяльністю. Веледа приєдналася до фундації для визнання спільної відповідальності німецької бізнес-спільноти за несправедливість, що здійснювалася під час нацистського режиму. Причина, наведена керівництвом Веледа в той період, була наступною: “Веледа ніколи в історії не наймала невільників”.

Втім, компанія стверджує про спільну відповідальність німецького народу за кривдження у Другій світовій війні, які відбувалися в період правління нацистів. Тому до кінця грудня 2000 року Веледа приєдналася до фонду, створеного за ініціативою німецької ділової спільноти, з відповідним внеском.

Фашизму, антисемітизму, націоналізму та расизму немає місця в нашій компанії. Наші цінності й корпоративна культура обстають проти огидного та нелюдського мислення та дій. Культурне різноманіття важливе для нас; воно надихає та є силою. Веледа має філії у 22 країнах. Ми плекаємо шанобливі відносини з усіма людьми. Наші основні принципи, якими ми керуємося з часу заснування:

• Ми думаємо, відчуваємо та діємо цілісно.
• Ми несемо відповідальність за свої дії.
• Ми створюємо довіру через відкритість та щирість.
• Ми працюємо здорово та ефективно, тому що економічний успіх створює багато можливостей.
• Ми надихаємо людей могутністю природи.

Джерела:

(1) Див. Уве Вернер, “Антропософи під час націонал-соціалізму” [Anthroposophists in the Time of National Socialism], ст. 361.

(2) Проф. др. Хайке Хауман, Відділ історії Базельського університету, лист від 1 червня 1998 р.

(3) Див. Уве Вернер, “Антропософи під час націонал-соціалізму” [Anthroposophists in the Time of National Socialism], ст. 330.

(4) Див. Уве Вернер, “Антропософи під час націонал-соціалізму” [Anthroposophists in the Time of National Socialism], ст. 332.

(5) Див. Уве Вернер, “Антропософи під час націонал-соціалізму” [Anthroposophists in the Time of National Socialism], ст. 285.

(6) Див. Уве Вернер, “Антропософи під час націонал-соціалізму” [Anthroposophists in the Time of National Socialism], ст. 332, примітка 122.

Вернер, Уве: Антропософи під час націонал-соціалізму (1933-1945) [Anthroposophists in National Socialism (1933–1945)], Oldenbourg Verlag, Munich, 1999.

Вернер, Уве: Компанія Веледа 1921-1945 [Компанія Веледа 1921-1945], 1-а редакція, Berliner Wissenschafts-Verlag, Berlin, 2014.

Сельг, Петер: Рудольф Штайнер, антропософія і звинувачення расизму [Rudolf Steiner, Anthroposophy and the Accusation of Racism], 1-е редакція, Verlag des Ita Wegman Instituts, Stuttgart, 2020.

Хайштеркамп, Дженс: Тіні минулого [Shadow of the Past], Aktion Kinder des Holocaust [Некомерційна організація “Діти Голокосту”]

Sonntags Zeitung, Арлехейм/Швейцарія: Crème für KZ Weleda bedauert [Вибачення Веледа за використання крему в концентраційному таборі: Організація “Діти Голокосту”], http://www.akdh.ch/ps/ps_05.html.

Anthroposophie gegen Rassismus [Антропософія проти расизму]

Stiftung EVZ – Erinnerung Verantwortung, Zukunft [Remembrance, Responsibility, Future Foundation] [Фонд Пам’ять, Відповідальність та Майбутнє]